Друга та остання частина фотографій з походу Свидовецьким хребтом. Захід всього один, а світанку – жодного. І простори, яких захоплює дух. Тексту мало, більше фото. Приємного перегляду!
Windows XP – осіння:). Тут і надалі Свидовець, Карпати
Вид на гори Драгобрат и Жандарм
Знизу – Драгобрат
Ця западина нагадує про стародавнє походження Карпат
Звивиста річка понад Драгобратом 
Високогірне озеро Ворожеська, льодовикового походження
Легенда про нього:
“Жилися-були в матері два сини. Були вони гарні, добрі й сильні. Улітку випасали отари на гірській полонині, а взимку допомагали по господарству біля будинку. Одного разу зустріли хлопці дуже гарну дівчину. Кликали її Марічка, була вона з довгою русявою косою й дуже гарна собою. Обоє брати її полюбили. Що ж тут робити? І вирішили так: хто першим перепливе гірське озерце, що виднілося в ущелину між горами, тому й дістанеться Марічка. Але як тільки вони доплили до середини озера, через гору набігла чорна хмара і почалася страшна бура. Вода в озері здійнялася, налетіла більша хвиля — і братів затягло на дно, у страшну безодню. Довго чекала їхня мати, але не дочекалася, не побачила їх більше й Марічка. А недалеко від того озера, пастухи пасли овець, все це бачили й знали тих хлопців. Спустилися в село й розповіли їх матері. Побігла мати до того озера, упала на коліна й, заламавши руки, плакала й кричала: «Озеро, озеро! Чому ти таке вороже до мене, навіщо моїх синів-близнюків погубило?» А вітер підхопив: «Вороже…вороже…». Відтоді те озеро й почали називати Ворожеским.”
Полонина:
Єдиний захід сонця, який вдалося зняти
Красивий Карпатський мухомор, вперше такий побачила 
Карпат багато не буває – постійно хочеться туди повернутися. Сподіваюся, вийде ще неодноразово.