Карпати. Мрії здійснюються!

Ось і прийшов той довгоочікуваний момент, коли я нарешті вирушила в Карпати! Зібрала всі речі, орендувала рюкзак, спальник і навіть гірські черевики, бо, як сказали досвідчені туристи, в Карпати без них не можна. Вдома навіть не чула про такі черевики — тільки спортивне взуття! Але завдяки Юлі я була підготовлена!

Спочатку планувала поїхати ще в травні, але якось не склалося. А от на початку липня все співпало! Моя компанія з фотоклубу вирушала в гори, і мене запросили. Без роздумів купила квитки на потяг, і ось він, момент: Карпати, я їду!

Потяг прибув в Івано-Франківськ дуже рано, і ми, весела компанія з семи людей, поїхали на маршрутці в Верховину. Там ми мали ще один переїзд до початку нашого маршруту — гірське село Дземброня. Вірите чи ні, але в маршрутці не було місця, а ми при цьому ще й сміялися, бо спогади про старі ялтинські маршрутки були дуже живими. Гуцульський колорит — це щось!

Світанок над с. Дземброня, біля підніжжя гори “Вухатий камінь”

І ось, вже в Дземброні, ми почали наш похід. Перше враження — рюкзак неймовірно важкий! Я вже майже забула, як це — ходити в гори. Але адже куди подітись — вперед до пригод! Перший день закінчився біля підніжжя гори Вухатий Камінь. Розбили табір, але… комарі! Ой, їх було стільки, що ми навіть чай пили на швидку руку, аби не бути їхньою здобиччю! Вони ж були не просто комарі, а ціла зграя, яка не мала ні страху, ні жалю!

Там же. Світанок. Трохи нові для мене обробка фото. Поки не знаю, подобається мені чи ні. 

Люблю я “зайців” в об’єктиві – з ними веселіше.

А от підйом зранку на другий день був справжньою пригодою. Вийшли о 5 ранку — справжні фотографи не можуть пропустити такий момент! І, хоча вставати в таку рань — те ще випробування, але після ранкової зйомки можна було трохи поспати. Піднялися на скалу Вухатий Камінь, де панорама була просто захоплююча — безкінечні гори, які змінювали свої кольори від насиченого зеленого до синього. А ми тільки і встигали робити фото, намагаючись встигнути насолодитися красою.

Далі ми піднялися на Піп Іван Чорногорський — другу за висотою гору Карпат. Висота 2028 метрів! Для мене це було справжнім досягненням, адже в Криму навіть на “Ай-Петрі” я була, але тут усе було набагато серйозніше. Ще й обсерваторія на вершині — “Білий слон”, збудована в 30-х роках минулого століття. Ми там трохи відпочили, розтопили сніг і зварили суп з сушених грибів, принесених з собою. Поки що нас не атакували комарі — на щастя, вітер здував їх.

Нескінченність Карпат – море гір

Вухатий камінь

По дорозі на “Піп Іван Чорногорський”

Вранішній туман на горі “Піп Іван Чорногорський”, але вже без Діми. Кадр з Дімою мені, все-таки, подобається більше 😉

Ранок перед спуском у Дземброню. Ті самі гірські черевики і сонячний намет, який був нашим з Наталкою  спільним будинком у цьому поході.

Дземброня. Світанок.

Після всіх пригод ми спустилися вниз, ночували в цивілізації, помилися і пішли в магазин за Карпатським вином. А потім ще вечеряли в Івано-Франківську в барі “Десятка” — порції там просто неймовірні! Тепер це моє улюблене місце, а ціни — просто для туриста як знахідка!

На зворотному шляху ми, звісно, трохи погуляли по вечірньому Франківську і подумали, як добре, що всі ці мрії дійсно можуть здійснитися. А ще я точно знаю, що у Карпатах завжди можна знайти нові пригоди і красиві моменти для фото!

Отже, наступного разу я буду ще краще підготовлена, бо це місце — справжній рай для душі!