Продовжую розповідь про мої зимові Карпати. Це остання частина про підкорення другої по висоті вершини Карпатських гір — Петрос.

Після першого та вдалого підйому групи на Говерлу, попереду нас чекав Петрос. Але на нього вже пішли не всі. Хтось поїхав до дому, вирішив, що підкорення найвищої вершини Карпатських гір, це достатньо для першого разу, дехто, нажаль, захворів.

Тому на другий день, наша група вийшла на підйом у декілька скороченому составі.

Погода трішки погіршала, хоч стало й тепліше, але опустився густий туман , тому у підніжжя було туманно та мрячно. На відміну від сходження на Говерлу, підйом на Петрос зі сторони Козьмещика доволі крутий, пологих місць практично нема, а на саму вершину приходилось карабкатися іноді під доволі крутим кутом.

Ось такий туман був на нашому шляху, на хвилинку він розступився і ми побачили вершину, яку зібралися підкорити:

Подножие г. Петрос. Украина. Декабрь 2016

Дивлячись знизу вверх, здавалось, що піднятися до вершини взагалі неможливо, аж не вірилось, що ти це зможеш. Тому нас попередили зразу, ще під підніжжям, якщо хтось з групи буде не в змозі піднятися, то всі теж залишаються знизу, та повертаються до хатинки.

Сходження було складним — сніг, лід, в деяких місцях сніг танув, було слизько, а в деяких можна було провалитися доволі глибоко, якщо трохи відхилитися від стежки.

Подъем Петрос.

По дорозі вверх, десь середина підйому, погляд вниз, люди — як комахи:

Вид с г. Петрос. Украина. Декабрь 2016

Залишилось ще трішки й ми будемо там:

Вид с г. Петрос. Украина

Вид с г. Петрос. Украина

Все, ми на Петросі. А це — Говерла в хвилястому морі туману:

Вид с г. Петрос. Украина. Декабрь 2016

Фотаграфуємо та фотаграфуємося на згадку:

Вид с г. Петрос. Украина. Декабрь 2016

Неймовірний вид:

Вид с г. Петрос. Украина. Декабрь 2016

Ну а сходження донизу було доволі веселим, бо саму круту частину спуску багато хто з нас просто проїхав на п”ятої точці. Не знаю  хто отримав звання “містер та місіс сніжна дупка”, але це точно була не я, бо скотилася всього декілька раз:)

Це було круто, а в теплої хатинці нас очікував приємний сюрприз: смачний та гарячий борщ, який нам приготувала наша Наталка. Потім була тепла баня, повернення до дому через улюблену «Десятку», але це вже інша історія, не публічна:)

Трошки жаль, що все скінчилося, але залишилися теплі спогади про приємно проведений час, та ще красиві фото.